Чому я веду щоденники
Ще зі школи. Раніше це було не регулярно.
Бувало, подивлюсь фільм, або починаю книгу, де головний герой веде щоденник, і теж запалююсь.
А от регулярно записую думки з того дня, коли почався ковід. Думки хотіли кудись діватись. Щоденник для цього підходить.
В той період прочитав книгу Остіна Клеона «Кради, як митець» і підсів на його блог. Дотепер сиджу. Він навчив вести щоденник з користю. Навчив любити цей процес.
Зараз щоденник із ручкою щодня лежить на столі у відкритому вигляді. Це дає записати важливу думку одразу, коли вона спалахує. Щоб не загубити.
.
Ще один плюс щоденників — вони дають можливість чути себе.
Ось, дивіться середні показники:
— За хвилину мозок генерує 42 думки.
— Швидкість мовлення 125 слів за хвилину.
— Швидкість друку на клавіатурі 60 слів за хвилину.
— Швидкість письма від руки 25 слів за хвилину.
Коли ми думаємо, думки літають наскільки швидко, що у нас немає часу думати. Такий парадокс.
Коли ми проговорюємо, думати легше. Ви пам’ятаєте ситуації, коли не змогли знайти рішення подумки. А коли проговорили, рішення знайшлось саме.
Коли друкуємо, глибина роздумів збільшується ще у двічі.
А коли пишемо від руки, в змозі дістати кращі інсайти і рішення. Їх неможливо не помітити.
.
За 6 років регулярного ведення щоденників зі мною сталися найпотужніші трансформації.
Якщо будете вести щоденник протягом місяця, нічого не помітите. А якщо протримаєтесь рік, перечитай думки першого дня. Вас вразить те, наскільки тепер мислите інакше.
А перечитувати щоденники 5-річної давності — окреме задоволення.
Тож запишіть щось. Ви будете собі вдячні.
.
Читати цей пост в Інстаграмі з картинками:
