На минулих вихідних ми подивилися фільм “Минулі життя”.
Дуже тепле кіно, яке особливо заходить, якщо в руках кружка гарячого міцного чаю, а поруч миска з печивом.
У тривожний час іноді забуваєш, як не вистачає подібних історій. Ніби на півтори години тебе повернули у не божевільний світ, в якому не забули про тонкі душевні речі.
Не хочу бути дуже сентиментальним, але трошки можна. Наші слабкості — наша сила, коли це необхідно.
Місцями сюжет трішки нагадував “Лалаленд”, але картина здається по своєму унікальною.
Окремо хочу відзначити роботу оператора. Я багато разів зупиняв фільм, щоб зробити і зберегти стоп-кадр.
Після перегляду все навкруги стає добрішим і тягне обійматись.
Гляньте. Воно того варте.
