Деякі люди постійно вчаться. Завершують один курс і одразу заходять в інший.
Велика ймовірність, що вони це роблять не заради знань, а через тривожність.
Їм здається, що якщо будуть вчитись — то будуть готові, коли станеться щось погане.
Але це — не про справжнє навчання. Це про тривожне відчуття, яке маскується під активність.
Людина читає, слухає, переглядає, записує. Одним словом “метушиться”.
Але це не гарантує, що вона щось засвоює. Бо мета — не пізнання, а заспокоєння.
Заспокоєння дійсно відбувається. У цьому й пастка: процес навчання починає діяти як наркотик. Але знання надовго в голові не затримуються.
ЩО РОБИТИ
Якщо ви впізнаєте себе в цьому сценарії — зробіть висновки.
Сядьте спокійно за стіл і запишіть відповіді на питання:
– Що зараз відбувається у вашому житті?
– Що з цього вам подобається?
– А що — не подобається?
Далі оберіть одну проблему, яка не влаштовує найбільше. Саме з неї і варто почати. Шукайте способи вирішення й дійте. Якщо для вирішення потрібні нові знання і навички, тоді треба вчитися. Але точково. Щоб розв’язати конкретну задачу.
Потім переходьте до наступної складності. І так — поступово. Життя стане простішим. Спокійнішим. Краще структурованим. Проблем стане менше, впевненості більше, досвід багатше.
Дійте.