Коли нестерпно нудно робити роботу, справа не в роботі
«Мені стало нудно займатись цією роботою. Буду шукати щось інше. Мабуть, це не моє».
Знаю, багато людей стикаються з подібною ситуацією. Вони часто озвучують це на консультаціях.
Коли ми починаємо аналізувати проблему, виявляється, що багато хто змінює напрямок кожні 2-3 роки. А іноді навіть частіше.
Колись я теж так робив. Тепер точно знаю — це помилкове рішення.
Шлях до мети — це рутина. І це незмінно.
Незалежно від того, яку мету ви собі поставили і в якій галузі працюєте, для досягнення результату доводиться виконувати багато однакових дій. Довго, уважно, через «не хочу», через втому і навіть через нудьгу.
Одноманітність часто дратує, тому ми прагнемо змін.
Але замість того, щоб змінювати джерело нудьги, люди вирішують змінити напрямок руху. І починають все з початку в новій галузі, аж поки знову не стане нудно.
А рішення дуже просте:
ЗРОБИ СОБІ ЦІКАВІШЕ.
Ніхто, крім нас самих, не зобов’язаний робити наше життя цікавим. Ми втомлюємось, бо стаємо нецікавими самим собі. Настільки, що починаємо дратуватись в процесі, який раніше подобався.
Ще гірше стає, коли ми нудні самі для себе і, до того ж, для оточуючих.
Наша цікавість — наша відповідальність.
Раніше я міг відмовитися від справи, коли ставало нудно. Здавалося, що це просто не моє.
Тепер я роблю інакше. Коли стає нудно, я питаю себе:
«А як я можу зробити це цікавішим?»
Якщо вам здається, що ваша робота або життя нудне, перше, що треба зробити — визнати, що це ваша відповідальність.
Подумайте, що можна змінити, аби стало цікавіше.
Це як почати дути на майже згаслий вогонь, і він розгориться. Стане тепліше і вам, і тим, хто вас оточує.
Подумайте над цим. Зробіть щось для цього. І побачите: шлях правильний, просто раніше ви використовували інші інструменти.
Зробіть собі цікавіше.
P.S. Зараз саме так я ставлюсь до створення контенту. Ви, мабуть, помітили зміни. Я міг би взагалі припинити, бо стало нудно. Але я обрав зробити це цікавішим, бо це моя відповідальність.
Вперше познайомилася з тобою, синку. Чому на ти? Бо маю повних 75 і так, як пишеш ти, почала жити у поважному віці. Твої дописи мені до душі, бо для мене це підказка жити ще цікавіше. Гарно подаєш матеріал у відеозаписі, для мене — це як масло на душу. Я львів’янка, живу у прекрасному місті уже 55 років, а пізнаю його сьогодні, бо раніше поспішала кудись. Дякую долі, що послала мені тебе!
Дякую за ваш коментар, Софія. Він надихає продовжувати рухатись далі.