Остання сторінка в щоденнику — це прощання і джерело творчої енергії

Закінчився черговий щоденник.

Помітив, коли почалася війна, почав більше писати від руки. Це допомагає сповільнити думки і заспокоїтись.

У щоденнику я опрацьовую різні стресові ситуації, сперечання із собою і проблеми, які хочу вирішити. Також робота з щоденником допомагає зрозуміти, що деякі проблеми не варті того, щоб витрачати на них час.

Коли закінчується щоденник, народжуються дві важливі емоції.

Перша — смуток. За час ведення щоденник стає настільки близьким, що я не хочу, щоб він закінчувався. В ньому стільки всього важливого і теплого: спогади, події, цитати інших людей, які повернули декілька шестерень в голові.

Друга — радісне натхнення. Завершення одного щоденника завжди передбачає початок наступного. А кожен наступний щоденник — нова епоха, можливість почати щось нове, по новому, по іншому.

Кожен щоденник ніби трохи змінює мене. Коли перечитую попередні щоденники, бачу, як по іншому я міркував раніше. Це дозволяє побачити зміни в думках і відстежити власний розвиток.

Головний висновок в тому, що коли пишеш щоденники роками, все більше в них закохуєшся.

І в кожному щоденнику є остання сторінка, яку можна використати для натхнення, щоб почати наступний щоденник.

Остання сторінка щоденника — це прощання і водночас джерело творчої енергії для наступного.

Закінчуйте щоденники та починайте нові.