Відчуття, що я роблю недостатньо.
Пишу пости, знімаю відео, щодня займаюсь спортом, вплітаю творчість у свою роботу.
Постійно знаходжу собі тему для роботи. Або вона мене знаходить. І роблю.
Але іноді виникає відчуття, що я той Сізіф, який ніяк не дотягне свій камінь на вершину.
У кожного з нас своє кредо. Корисно фарбувати його в світлі кольори.
Занурюючись у новий проект, я сумую за попереднім.
І мене тягне назад. Ймовірно, це якесь внутрішнє викривлення, з яким я поки що не навчився працювати. Але, якщо пишу про це, значить, щось починаю бачити.
Я колись створював багато відео і мені це подобалось. Зараз більше працюю операційно, і мені це теж подобається.
Тому зараз думаю про те, як все це об’єднати.
І, здається, у відповідь приходить.
Саме тому, я знову приходжу до думки, що дія лікує все.
Я дію не тому, що нічого не встигаю. А тому що давно зрозумів, що в допомагають знайти відповіді.
І це прекрасне відчуття.