У багатьох людей є одна неефективна особливість — уникати справ, які створюють відчуття дискомфорту.
🤬 У мене це точно є. І я знаю, що не один такий.
Мабуть, якась справа або ціла сфера життя викликає тривогу, коли ви про це думаєте.
- Боїтеся, що ваш кредит дуже великий, тому навіть не перевіряєте рахунок, щоб не псувати собі настрій.
- Думаєте, що біль у шлунку може бути з вагомих причин, тому боїтеся записатися на прийом до лікаря.
- Іноді я не хочу відкривати планувальник справ, тому що знаю, що там багато всього заплановано і це все треба робити.
З раціональної точки зору це дуже тупо.
Аналіз рахунку, запис на прийом до лікаря і вивчення списку справ — відправні точки, які мають стати першим кроком для розв’язання цих питань.
Крім цього ігнорування не приносить задоволення. Чим більше ми ігноруємо, тим більше наростає відчуття тривоги. Життя в такому режимі стає неприємним, оскільки увага все більше концентрується на тому, що ми не хочемо думати про важливі речі.
🔴 В результаті ми отримуємо ще більше дискомфорту, тривоги і страху.
ЩО РОБИТИ?
Замість того, що ігнорувати складні неприємні завдання, треба з ними подружитись.
В якийсь момент доведеться перевірити рахунок в банку, записатись до лікаря або відкрити список справ. Ми можемо змусити себе зробити це. Але такий підхід може бути невірним. Ніби ми вступаємо у боротьбу із собою і справами.
Краще використовувати “дружній метод” 😊
💊 Все що треба зробити першим кроком — прийти до свого неприємного завдання в гості, щоб подружитися. Це знищить негативний заряд завдання.
🧔🏻 Пол Луманс в одній зі своїх книг наводить приклад захламленого сараю, який треба прибрати.
Він говорить, що прийом “просто прийти” варто сприймати буквально ↓
🧔🏻 Йдіть у сарай. Поки нічого не робіть, просто озирніться. Спостерігайте і робіть висновки. Зробіть простір своїм, подружіться з ним. І перші рішення прийдуть самі собою. Справи почекають до того суботнього дня, коли ви скажете собі: “А тепер час вичистити сарай”. Ви вже не боїтеся цього, а насправді з нетерпінням чекаєте цього.
💊 Прийом “просто прийти в гості” відрізняється від мого улюбленого прийому “розбити завдання на маленькі кроки”. Це теж корисний прийом, але він просто зменшує тривогу, розбиваючи загрозу на маленькі “загрозки”. А в прийомі “прийти в гості” ми перетворюємо загрозу на щось інше.
Перетворюємо на щось, що можемо контролювати. І тепер це нас не лякає.
Завдання не мають лякати, вони можуть просто спокійно чекати свого часу.
Дійте.