Ранкові ритуали, які рухають мене вперед

Мої ранкові ритуали незмінні протягом років. Це допомагає рухатись вперед безперервно. З п’ятої до восьмої ранку я зробив усе найважливіше у своєму житті: зокрема написав книгу, створив курси, записав 90% контенту. Це не «магія ранку» і не насилля над собою. Це система, яку я перевіряю на власному досвіді і щодня покращую. І цей набір ритуалів зараз зашитий у групу «Ранковий ЗАПУСК», в якій ви теж можете взяти участь.

Щоранку у мене все повторюється:

• Ранковий підйом о 5:00 ранку
• Медитація
• Робота над головним завданням
• Тренування
• Намір на день

Розповім про кожний детальніше.

1. Ранковий підйом

Прокидаюся о 5:00 ранку. Без будильника. Це вже звичка.

Чому саме п’ята ранку?

• У цей час концентрація найвища. Якщо порівнювати з рівнем фокусом після сніданку, обіду або ввечері — зранку фокус набагато потужніший.
• Я витрачаю перші години на найважливіше завдання дня. І воно зазвичай робиться швидше, краще і приємніше, ніж я б робив його в інший час дня.
• Мені не треба себе змушувати — усе відбувається природно.
• Саме завдяки цьому режиму я написав книгу, створив курси, записав, мабуть, 90% свого контенту. Усе це створено з 5:00 до 8:00 ранку.

Для мене це продуктивний час, який дозволяє будувати краще майбутнє.

О п’ятій ранку панує тиша. Це розкіш у сучасному світі, який переповнений звуками, людьми, повідомленнями й зовнішніми подразниками.

У тиші я чую себе та свої думки. А іноді просто насолоджуюся тим, що нічого не чую.

В тиші час уповільнюється — я відчуваю, що він належить мені.

Ще один несподіваний бонус ранкових підйомів — ввечері хочеться спати. Не хочеться гортати стрічку соцмереж, дивитися серіали, робити щось пусте.

Просто хочеться лягти і заснути. Бо емоцій за день достатньо. І є приємне відчуття, що день прожитий достойно. Я швидко засинаю з вдячністю до себе за те, що прожив день не дарма.

2. Медитація

Медитація — перше, що я роблю після пробудження. Медитую тричі на день. Вперше в житті я так глибоко і стабільно практикую. І я закохуюся в цю практику, бо відчуваю те, чого раніше не відчував.

Що відчуваю під час і після медитації:

• Спокій. Глибокий і постійний. Відчуття, що я контролюю все, що зі мною відбувається.
• Сфокусованість. Коли сідаю до справ — я просто їх роблю без відволікань.
• Розуміння сенсу. Я чітко знаю, навіщо щось роблю. Навіщо пишу текст і знімаю відео. А також розумію, куди це може привести.
• Мотивація. Вона з’являється природно — не як зусилля, а як наслідок усвідомленості.
• Ідеї. Під час медитації, після неї, і у процесі роботи — постійно приходять ідеї. Наче я відкриваюся світу, і він відповідає взаємністю.

Якщо не виходить реалізувати всі ідеї — не відчуваю провини. Вони просто є. І можливо, колись я до них повернусь.

Виходить приємний букет: Спокій. Сфокусованість. Сенс. Ідеї.

Перша медитація у мене одразу після пробудження. Триває 30 хв. Це як налаштування на день і розминка перед найважливішим завданням. Після цієї медитації працюю над головною задачею дня у стані глибокої зосередженості.

Друга медитація після тренування — о 10 ранку. Триває 10 хвилин. Я тренуюсь інтенсивно, і після цього тіло добре відчувається. Завдяки цьому медитація глибока. Я можу чути, як б’ється серце. Ця медитація дає тілесне усвідомлення і повертає фокус, готує мозок для роботи.

Третя медитація ввечері перед сном. Приблизно о 21 годині. Тривалість — 10 хвилин. Я “відпускаю” день, вдячний собі за те, що зробив. І вдячний дню — за те, що дозволив це зробити. Через втому ця медитація особливо глибока. Я ніби видихаю день. Після неї швидко з вдячністю засинаю.

Медитація допомагає відчувати себе, вчасно коригувати напрям руху, вірити в те, що я на своєму місці.

Це дуже приємне відчуття. Тому я не планую зупинятись. Навпаки — думаю ще більше поглибити практику.

3. Головне завдання дня

До 8 ранку я працюю над головним завданням дня. Воно завжди спрямоване на покращення майбутнього. Саме тому я роблю його вранці, поки не прокинулися близькі, не почали надходити листи та повідомлення, не виникла спокуса перевірити соцмережі чи подивитися Reels.

У цей період розум ще не розсіяний, і увага сфокусована.

Раніше я пробував виконувати головне завдання до обіду, після роботи та ввечері. Але постійно щось заважало. Коли почав робити це зранку — все змінилось. Цілі почали досягатись.

Вранці ніщо не заважає. Можна спокійно працювати над тим, що справді важливо.

Бувають дні, коли не розумію, яке завдання сьогодні головне. Тоді моїм головним завданням стає саме пошук цього завдання.

Я не дозволяю собі розпочати день без відповіді на питання:

«Що сьогодні наблизить мене до кращого майбутнього?»

Я завжди прагну знати, чого хочу, розуміти, куди йду, бачити, як сьогоднішня дія впливає на моє завтра.

4. Тренування

Працюю до 8 ранку. А потім починаю займатись спортом. Щодня без перерв.

Зранку на тренуванні у мене багато енергії. Вдень або ввечері такої енергії не буває. Для мене найпотужніша енергія — вранці. Тому часто я виконую більше вправ, ніж планував.

Тож о 8:00 буджу всіх, хто ще спить, і починаю гриміти гантелями. Тоді всі остаточно розбігаються по ранкових справах.

Вони навіть будильники не заводять. Знають, що я виконаю функцію будильника на відмінно.

У мене 4 силові тренування на тиждень, де я підпрацьовую окремі групи м’язів. Решта днів тижня не силові тренування по одному підходу на всі м’язи тіла — для загального тонусу.

Крім того, є три рівні складності, залежно від стану тіла й рівня енергії:

• Низький рівень — коли немає мотивації, відчуваю втому чи не виспався. Роблю кілька підтягувань, кілька відтискань, вправи на плечі. На низькому рівні енергії тільки улюблені вправи, щоб було приємно навіть у найлінивіші дні, і щоб не відчувати внутрішнього опору.
• Середній рівень — звичайний день без перепон. Просто роблю повноцінне тренування без надзусиль.
• Високий рівень — коли відчуваю приплив енергії і хочу зробити більше, ніж зазвичай. Це бажання розширити межі.

Останнім часом мій стан переважно на високому рівні. Я легко справляюся з більшою інтенсивністю, ніж раніше. Це сталося, попри те, що за період із січня по червень я схуд на 10 кг. Тіло зменшилося, але стало сильнішим і витривалішим.

Тренування стали для мене таким самим природним процесом, як чистити зуби. Я не уявляю свого дня без фізичної активності. Це вмонтована звичка.

Програма тренувань не змінюється більше ніж півтора роки. Я роблю одне й те саме, тільки іноді додаю вагу до гантелей та купую додаткове спорядження — наприклад, бруси або жилет з обтяженнями.

Я не прагну до спортивних змагань. Мені не потрібно нічого доводити. Моя мета — відчувати себе добре у своєму тілі, піклуватися про здоров’я. І мені важливо, щоб, дивлячись у дзеркало, я міг сказати собі:

“Ти молодець”.

Після тренування я почуваюся чудово. Коли тіло здорове — це впливає на все інше:

• я швидше працюю;
• краще сплю;
• швидше відновлююсь;
• менше сплю і висипаюся;
• маю енергію на цілий день.

Це побічні ефекти, від яких неможливо відмовитися. Я кайфую від цього, тому і продовжую.

Мої тренування займають від 1 до 2 годин. І хочеться більше. Не тому, що “треба”, а тому, що справді подобається.

5. Намір на день

Після тренування йду в душ. Тіло відпочиває після навантаження і я чітко його відчуваю. Після душу шкіра стає ще чутливішою. Якщо сісти на свіже повітря, можна буквально відчути, як повітря торкається кожної клітини тіла.

Це корисно для медитації. Якщо складно фокусуватися на тілі, радять хоча б змочити обличчя. Волога допомагає краще відчути себе фізично і сфокусувати увагу.

Після душу виходжу на балкон медитувати. Зараз літо, тому я сиджу в трусах.

Це тілесна, медитація, зовсім не схожа на ту, що я роблю о 5-й ранку. Ранкова — більш ефемерна: там я ще трохи в стані сну, ніби між сновидіннями та реальністю. А зараз — я вже прокинувся, тіло активоване після тренування і душу. Я добре його відчуваю і використовую цей стан для тілесного сканування.

Я закриваю очі, проходжу увагою по всьому тілу: руки, плечі, ключиці, груди, шия, горло, живіт, ноги, потім піднімаюся увагою до грудей і намагаюся відчути, як стукає серце.

Раніше не виходило почути серце не торкаючись грудей, а тепер чітко відчуваю серцебиття — без дотику, без зусиль. Це свідчить про зростання уваги й розвитку навичку медитації.

Після тілесного сканування переходжу до наступної практики — уявлення себе в майбутньому. Я уявляю себе через рік. Бачу, як я живу — у кращих умовах, із новими досягненнями, можливо, в іншому місті. Намагаюся переконати себе, що це майбутнє — реальне. Входжу в цей стан, ніби я вже там, Звертаюся до себе майбутнього з запитанням:

Що мені зробити сьогодні, щоб прийти туди, де ти вже є?

І моя майбутня версія починає давати мені поради.

Це складно пояснити, але коли виходить — це дуже потужна техніка. Я почав практикувати її цього року, і вона вже принесла мені багато користі.

У вас можуть виникнути труднощі. Ви не відчуєте нічого. Здаватиметься, що це маячня. Ви не знатимете, ким хочете бути в майбутньому. Це нормально. У багатьох є «сліпота на майбутнє». Якщо вона є — приходьте в коучинг, я допоможу її подолати. Це заблокований зв’язок з уявленням про себе.

Продовжуйте щодня. З часом ви почнете чути сигнали, навчитесь довіряти образу, отримаєте поради, почнете діяти і бачити зміни.

Це схоже на самопрограмування. Подібна практика є в різних традиціях: православ’я, буддизм, психологія, коучинг, психіатрія, нейролінгвістичне програмування. І якщо вона так широко зустрічається — щось у цьому точно є.

Після медитації, згідно з порадами моєї версії з майбутнього, я записую намір на день у щоденник. І день проходить чудово.

Увечері я лягаю спати з відчуттям задоволення — я знаю, що прожив цей день не дарма.

.

Так виглядає кожен мій ранок. Ці ранкові ритуали сформувалися через досвід. І вони ведуть мене вперед.